До святкування 1000-річчя Белза готувались і влада, і кожна родина, як зазвичай готуються галицькі господині до найбільших свят: наготували-напекли. Мало хто того дня може завітати до господи, і треба мати чим почастувати гостей. Жвавий погляд пані Марії Мавко все шукає  з-поміж численних присутніх на Службі Божій у храмі, а відтак на Ринковій площі знайомі обличчя, аби не пропустити когось із своїх. Лагідні очі 81-річної пані Марії сумнішають, коли мова заходить про ті страшні роки, коли всіх тутешніх жителів виселяли з рідних домівок, гнали у безвість. І хіба могла вона здогадуватись, що повернеться у рідні місця тільки через п'ять десятків літ? Чи не тому кожна гостина не обходиться без тужливих пісень. А тепер ось залишилась лише вона - корінна уродженка Белза. Надворі зимовий мороз, холод і сніг, а в душі у пані Марії Великодня світлість. Це тому, каже літня жінка, що дочекалась повернення у рідні краї і свята величного. І, що найголовніше, в маленьку церковцю на Замочку повернулась Белзька Богоматір.